Світ Мімочки
Меню сайту
Категорії каталогу
| Вірші [31] |
| Таня-Марія Литвинюк [19] |
Пошук
Друзі сайту
Наше опитування
Статистика
Онлайн всього: 1
Вільних відвідувачів: 1
Користувачів: 0
Каталог статейКаталог статей
| Головна » Статті » Поезія » Вірші |
Ліна Костенко
***
І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела. Такої дивної отрути я ще ніколи не пила. Такої чистої печалі, такої спраглої жаги, такого зойку у мовчанні, такого сяйва навкруги. Такої зоряної тиші, такого безміру в добі!.. Це, може, навіть і не вірші, а квіти, кинуті тобі. * * * Ми виїхали в ніч. І це було шаленство. Збиралось на грозу. Ми виїхали в ніч. Притихлі явори стояли безшелесно. І зблиснула гроза — як вихопила ніж! Осліплені на мить, ми врізалися в пітьму. Машину повело, і ми згубили шлях. Усі мої ліси, удень такі приватні, Схрестилися вночі із небом на шаблях. Я думала в ту мить: привіт моїй гордині. Ми виїхали в ніч. Дороги не видать. Було моє життя — як ночи горобині. Нічого у житті не вміла переждать. О, як мені жилось і як мені страждалось! І як мені навіки взнаки воно далось! А що таке життя? Чи те, що переждалось? Чи все-таки життя — це те, що відбулось? Ліна Костенко | |
| Категорія: Вірші | Додав: mimo4ka (07.06.2010) | |
| Переглядів: 2110 | |
| Всього коментарів: 0 | |
