Світ Мімочки

Гріх тобі скаржитись – переживи і живи.
Перев’яжи собі римами рани і внутрішні драми.
Наворожи собі тишу нічними містами.
Знай собі ціну – не опускай голови.

Біль тобі шоковий, шок тобі больовий.
Крила твої ламані-переламані.
Йди по асфальту. Не витрачай висоти.
Жоден із них не вартий твоєї пам’яті.

Літо на вулиці – небо тобі на плечах.
Тихо рахуєш «сталося» і «не збулося».
Ламана лінія – щастя в простих речах.
Жоден із них не вартий твого волосся.

Шрами і шифри – ширма тобі з очей.
Кожен прочитаний почерк тобі причина.
Не витрачай доброти на черствих і нечесних.
Це не вітри – це друга твоя половина.

Гріх тобі скаржитись – переживи і живи.
Перев’яжи собі римами рани і внутрішні злами.
Знай собі ціну. Ти ж бо донька Світлани.
Поміж світами в неба світанок новий.