одягаєш свою безтурботність як сукню – усе тобі легко,
усе тобі добре, усе тобі завжди на краще…
а коли починається тиша – повітря важчає,
осідає на плечі мовчанням і світлим сумом.
ти щаслива людина – оця твоя чесність підшкірна
приростає до тиші, гартує дівчачу природу…
а коли починається вічність – каміння у воду;
ти щаслива людина – ти носиш під серцем покірність.
відчувай себе морем: прибоям ніколи не боляче,
між всіма берегами найлегше – собою залишитись;
а коли починається небо, потрібна тиша,
а коли починається вітер – потрібна свобода. (20.06.2014)
|