Четвер, 16.05.2024, 08:04Головна | Реєстрація | Вхід

Меню сайту

Категорії каталогу

Форма входу

Вітаю Вас Гість!

Пошук

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1

Статистика


Онлайн всього: 1
Вільних відвідувачів: 1
Користувачів: 0
Каталог статейКаталог статей
Головна » Статті » Поезія » Вірші

...

За гранню моєї уяви ти зводиш мости,
Коли я ночами по вулицях тиняюсь з тінями.
Говорю з книжками, речами, фото, листами, 
Заточеними, зацикленими, загостреними під твоє ім’я...

І всі мої минулі історії ведуть до тебе,
А всі мої “люблю” чекали твоєї присутності.
У мене до тебе рідність, тотожність, потреба
Твого запаху,
У мене до тебе пожежа, пожарище чи й стихія, по-суті.

Так ніби наш світ розполовинений небом
І в ньому для нас, на двох, окрема країна,
Окремі ворота, окремі долини ніби
І я до країни тієї для тебе ключі,
Включай мене швидше. Скоріше мене включи...

Ти знаєш усі мої кнопки, усі загадки,
Включи мене швидше, допоки ідуть дощі,
Допоки під ноги лягають вогні і шляхи 
Допоки заховані в постіль мої страхи,
Включи мене швидше. 
Скоріше. 
Я – твої ключі.

Олеся

Категорія: Вірші | Додав: mimo4ka (16.05.2015) | Автор: Олеся Венгринович
Переглядів: 382 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Mimo4ka © 2024 |