не забувай мене...
ніколи і ніде.
які б шляхи між нами не лежали,
які б важкі питання не стояли -
не забувай! як не забула я тебе...
не забувай мене у ті нічні години,
коли благаєш милості від сну,
по́тайки коли зітреш сльозу,
що бог не дав нам знати ім'я сина;
не забувай мене ні в спеку,
ані в дощ - здаля відчую я твою опору,
й звертаючи свій погляд кудись вгору,
відбуду я за тебе безліч прощ;
й коли-небудь, як стане на те час,
як виграю тебе, з життям, в двобої,
я зможу постарітись із тобою,
й благословлять за те, що нас ти спас.
***
Навчися відпускати...
Навчися відпускати тих,
Кому ти не потрібен більше.
Хто залишити слід не встиг,
І тих, про кого пишеш у віршах.
Хто просто був, і хто лишив
Сліди глибокі на дорозі.
Хто так за мріями спішив,
Кого забути ти не в змозі.
Навчися відпускати враз,
Як тільки прикортіло долі.
Ти не тримай гірких образ,
Не залишай на серці болі.
Бо ти не знаєш , що тебе
Зустріне завтра на порозі.
Нехай у грудях ще шкребе,
Та пам’ятай, що на дорозі
Багато буде перемог,
І втрат, і зустрічей, й прощання.
І тільки знає в небі Бог
Хто є любов твоя остання.
|
|