Світ Мімочки
Меню сайту
Категорії каталогу
| Вірші [31] |
| Таня-Марія Литвинюк [19] |
Пошук
Друзі сайту
Наше опитування
Статистика
Онлайн всього: 1
Вільних відвідувачів: 1
Користувачів: 0
Каталог статейКаталог статей
| Головна » Статті » Поезія » Вірші |
| У категорії матеріалів: 31 Показано матеріалів: 21-30 |
Сторінки: « 1 2 3 4 » |
Сортувати по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарями · Переглядами
|
Ты только не уходи, вот так... Опять, не сказав ни слова И жизнь моя - многоточия и точки со всех концов, И Дьявол терзает душу когтями своими сурово, И я насчитала за месяц три тысячи новых рубцов... Ты только не уходи, вот так... Давай с тобой выпьем чаю Тебе как всегда зеленый или может быть кофейку? Ты знаешь, а я иногда, тебя с теплотой вспоминаю, Души моей опрометчивой единственную весну... Ты только не уходи, вот так... Я знаю, что будет легче Быть может пройдет годик, а может быть и второй, А время лишь обезболит, оно до конца не лечит. Надеюсь, Она станет хорошей тебе женой... |
|
Спите только с теми, с кем вам спится, Кто обнимет рано по утру, С тем, кто нежно с трепетом боится Провести ладонью по бедру. Спите только с теми,кем дышали, С тем, кто воздух свежий заменил. Спите с теми лишь о ком мечтали, С теми, кто вас нежно полюбил. Не заменят жалкие купюры Вкус любимых, нежных, алых губ. Девушки, какие же вы дуры, Если спите с тем, кто с вами груб. Спите только с теми, к кому тянет, С теми, кто тебе и брат, и друг, С теми, кто тебя не покупает, С теми, кто не выпускает с рук... |
|
За вікнами дощ, за вікнами дощ. На вікнах пітьма і цвіль. Болить? — ну і що ж? Болить — ну і що ж? Який це, до чорта, біль? А світ, як колись. А світ, як колись… Святий до самих основ… Ну, що ти… Не плач. Лежи і дивись, Як горлом іде любов… |
|
Людей неинтересных в мире нет. Их судьбы — как истории планет. У каждой все особое, свое, и нет планет, похожих на нее. ... |
|
І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела. Такої дивної отрути я ще ніколи не пила. Такої чистої печалі, такої спраглої жаги, такого зойку у мовчанні, такого сяйва навкруги. Такої зоряної тиші, такого безміру в добі!.. Це, може, навіть і не вірші, а квіти, кинуті тобі. Ліна Костенко |
|
За вікнами дощ, за вікнами дощ. На вікнах пітьма і цвіль. Болить? — ну і що ж? Болить — ну і що ж? Який це, до чорта, біль? А світ, як колись. А світ, як колись… Святий до самих основ… Ну, що ти… Не плач. Лежи і дивись, Як горлом іде любов… |
|
*** Я маленький — мені не пишеться. Ти велика — у тебе небо. Нас чекає собака Вишенька. Нам поплакати трішки треба. Стільки в ночах всього намішано. Слимачок наш ховає ріжки. Нам не страшно — нам просто місячно Нам поплакати треба трішки. *** Ти іще був ніжний, ніби котик, Ти іще був сильний, ніби кіт. Різко реагуючи на дотик, Ти мовчав на цілий білий світ. |
|
Бывает друг,сказал Соломон, Который больше,чем брат. Но прежде,чем встретится в жизни он, Ты ошибешься стократ. Девяносто девять в твоей душе Узрят лишь собственный грех. И только сотый рядом с тобой Встанет — один против всех. Ни обольщением,ни мольбой Друга не приобрести; Девяносто девять пойдут за тобой, Покуда им по пути, Пока им светит слава твоя, Твоя удача влечет. И только сотый тебя спасти Бросится в водоворот. И будут для друга настежь всегда Твой кошелек и дом, И можно ему сказать без стыда, О чем говорят с трудом. Девяносто девять станут темнить, Гадая о барыше. И только сотый скажет,как есть, Что у него на душе. Вы оба знаете,как порой Слепая верность нужна; И друг встает за тебя горой, Не спрашивая,чья вина. Девяносто девять,заслыша гром, В кусты убечь норовят. И только сотый пойдет за тобой На виселицу — и в ад! |
|
Усе, що насправді важливе, як борщ, просте,
Дотульне, як діти, і вічне, як синє море, Немов подорожник, любов у тобі росте, І голосом горлиці Бог у тобі говоре: - Нічого не бійся, босоніж ступай на путь... …Ти хочеш щасливою бути? Будь ласка. Будь. |
|
Знаю сенс безпорадності. часом не хочу могти, Щоб не мати спокуси, щоб іноді просто не бути. Точка зору крізь іній, що вчиться колоти, як ти. Холод, страх і любов - три тортурні знаряддя покути. Ти собою вбивав. Не любов'ю, не холодом - ні. Як тварина, я все розуміла. Не вміла назвати. А тепер я умію любов всеприймати. Мені Залишилась від тебе глибока нездатність вбивати. |
