Гріх тобі скаржитись – переживи і живи.
Перев’яжи собі римами рани і внутрішні драми.
Наворожи собі тишу нічними містами.
Знай собі ціну – не опускай голови.
Біль тобі шоковий, шок тобі больовий.
Крила твої ламані-переламані.
Йди по асфальту. Не витрачай висоти.
Жоден із них не вартий твоєї пам’яті.
Літо на вулиці – небо тобі на плечах.
Тихо рахуєш «сталося» і «не збулося».
Ламана лінія – щастя в простих речах.
Близько не той, хто близько, а той, хто близький.
Тільки ніхто не близький і ні з ким не близько.
Люди ще вірять, що я малолітнє дівчисько – люди мені пробачають мої помилки.
Так і живемо – тільки мені занизько.
Вкотре підводжу риску під тим, що вже.
Люди ковтають мене, як солодке драже.
Люди вивчають мене, ніби мову англійську.
Сонце до сонця – два сонця, безсоння моє.
В цьому мінливому світі усе перемінне.
...>>>
В цьому мінливому світі – усе помилки. Близько не той, хто неблизько, а той, хто близький…
"Просіть - і буде вам дано" Мф. 7:7 *** і у цій безкінечній тисняві короткозорості подаруй мені Господи легкості і прозорості так щоб контури тільки і більше причин для радості так щоб зовсім ніколи мені не боятися сірості
вбережи мене Боже від заздрості і від злості заплітай мені рими у вірші і сни у волосся подаруй мені Боже жменьку своєї милості так щоб все найчорніше разом з дощами змилося
Його руки уміють кохати.
Ці почуття починаються із дотику до мого тіла.
Господи, у цього чоловіка – нервові пальці. Вони торкаються моєї спини і відкривають мої груди. А потім чоловік вдихає у мої відкриті груди і я розсипаюся на хміль. Є лише жіноче дихання і жести чоловічих рук. Ці жести кажуть мені про святі чоловічі почуття.
Кохати. Я дізналася, як чоловік уміє кохати: глибоко і по-святому. Мені не сказали про це вголос, але руки чоловіка без сорому показали найпотаємніше і...
Коли його руки міцно стискають мою талію, я стаю глиною, форму якої можна творити щодня. Мою форму він робить такою......>>>
За гранню моєї уяви ти зводиш мости,
Коли я ночами по вулицях тиняюсь з тінями.
Говорю з книжками, речами, фото, листами, Заточеними, зацикленими, загостреними під твоє ім’я...
І всі мої минулі історії ведуть до тебе,
А всі мої “люблю” чекали твоєї присутності.
У мене до тебе рідність, тотожність, потреба
Твого запаху,
У мене до тебе пожежа, пожарище чи й стихія, по-суті.
Так ніби наш світ розполовинений небом
І в ньому для нас, на двох, окрема країна,
Окремі ворота, окремі долини ніби
І я до країни тієї для тебе ключі,
Включай мене швидше. Скоріше мене включи...
Ти знаєш усі мої кнопки, усі загадки,
Включи мене швидше, допоки ідуть дощі,
Допоки під ноги лягають вогні і шляхи
Допоки заховані в постіль мої страхи,
Включи мене швидше.
Скоріше.
Я – твої ключі.
Женская "работа"- это процесс. В отличии от мужской, которая направлена на результат, женская должна приносить удовольствие от процесса. Таково определение работы по-женски. Если женщина работает на результат, не получая радости от процесса, то она стареет и увядает. Её красота и молодость гаснет, а здоровье начинает сдавать позиции. Поэтому важно при выборе работы учитывать ваш интерес непосредственно к процессу труда.
Я навіть тепер не знаю, що тобі розказати. Цей вітер з полів південних бере у облогу місто і хочеться відчинити йому всі брами, зламати ґрати – він трепетом повнить тіло, ніби світлом кімнати.
Я навіть тепер не знаю, як тобі відповісти.
Так ночі стають малі, а дні осяйні й великі.
Так набувають сенсу зустрічі випадкові,
колись давно пережиті. Так виростають ріки
з тривалих дощів, так пси міські, зголоднілі й дикі,
робляться тихі, добрі, лагідні і шовкові.
Птахи обживають гнізда, тривоги, щораз дрібніші,
свої обживають ніші, а сни обживають душі.
І ще не стає тепліше, але не стає холодніше.
І люди стають простіші, якщо не стають добріші,
і обживають що можуть, але стараються дуже.
З непевних і темних видив викреслюються предмети,
дерева на запахи з кухонь сходяться звідусюди,
такі тонкі їхні тіні, такі тремкі силуети.
Ні, я тепер навіть не знаю, хто ти, не знаю, де ти,
і ще дотепер не знаю, коли я тебе забуду.
Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе. Так і доля: того лама, Того нагинає; Мене котить, а де спинить, І сама не знає — У якому краю мене заховають, Де я прихилюся, навіки засну. Коли нема щастя, нема талану, Нема кого й кинуть, ніхто не згадає, Не скаже хоть на сміх: ...>>
Если пусто в душе -
значит, время сменить маршрут.
запиши в голове разборчиво,
без чернил:
если любят тебя
— обязательно подождут,
если счастье придет
— значит, ты его заслужил.
